Херсонський ясла-садок №87 Херсонської міської ради

Меню сайту
Категорії розділу
Фото [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

                                                                                                       

 

 

              Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі   до  найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому,

рідного міста, села), яке вони     бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання

патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих,     оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне

ставлення,  ніж  починають  засвоювати   знання.

.                                                                                                .

                   Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення

дітей   з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри,

творча    діяльність та ін.), національні, державні свята.

                                        Основними напрямами   патріотичного  виховання  є :

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

                Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів

суспільного буття.   З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків

залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах. 

                   Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.                                                                                                                                                                                                                                                

               Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

               Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. 

 

                                                         

                        Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства

 

              Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національний дух

нашого народу, ми виховуємо   свідомого громадянина і патріота нашої держави.    Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї,

у дитячому садку, в школі.  

               Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні

та мовленнєві завдання

 Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.    Дітей спочатку

ознайомлюють з  найближчим    оточенням, з яким вони щодня контактують,  поступово  ведуть  стежинкою рідного краю .   

На заняттях з народознавства малюк уперше   долучається до   державних символів -  герба, прапора, гімну та народних

національних оберегів - калини, верби, віночка, рушника тощо.  Предметом  обговорення у дитячому товаристві мають

бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь   стимулює  й заохочує  дітей до  пізнання свого родоводу.  

 Упродовж перебування дітей у дитячому садку  ознайомлюємо  їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на

сучасному етапі.

            Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний   (традиційний та регіональний) одяг,

взуття,  посуд, предмети побуту та хатнього інтер'єру, подвір'я,   українську  національу  обрядовість, народні  свята, ігри, народні

прикмети,   народну  творчість.  Не можна обійти  увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).

               Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів,

діти вперше чують слова стріха, тин, перелаз, скриня, долівка.    Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони

слухають фольклорні твори  та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття

розповідями дітей про   побачене, почуте, пережите.

             Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі,

до  Батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.    Природними

національними    рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору.

Отож ці риси особистості   потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.  

                Заняття з народознавства сприяють вихованню   у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості,

чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури   інших народів, вшанування їхніх

традицій, оберегів.

              Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них

естетичні почуття, розвива­ють художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій,

формують естетичний смак.

   

                                                                                              "ЙДЕМО   З  ДИТИНСТВА   ДО  ТАРАСА"

 

                                                                  

                                          ...  Хай  же  промінь  твоїх  думок

                            Поміж   нами  сяє,

                            "Огню  іскра   великого"

                             Повік   не   згасає!

                                                          Леся   Українка 

Тарас  Шевченко!...  Це  ім,я  дорогоцінною  перлиною  виблискує  у  золотій  скарбниці світової  літератури.  Одне  тільки  слово - Україна,  і  в  уяві  постають  волелюбний  Кобзар  на  Чернечій  горі,  тополя  в  полі,  хрущі  над  вишнями,  калина  в  лузі.  І  неодмінно  чується  чарівна  україська  пісня,  чується  мова  солов,їна,  як  море,  глибока,  могутня.  Тарас  Шевченко  виражав  у  своїх  творах  палку  любов  до рідної  України,  вогненне  слово  спрямовував  проти,  тих, хто  намагався  знищити  Україну,  народ,  мову - основу  безмежно  багатої  української  культури.  Глибо  вражає    велика  любов  Шевченка  до  України:

                                         Я  так  її  люблю, 

                                        Я  так  люблю  її,

                                         Мою  Україну  убогу,

                                        Що  прокляну  самого  Бога,

                                        За  неї  душу  я  віддам.

                    Нас  не  існує  без  Шевченка.  кому  не  відомо:  Україна - це  Шевченко,   Шевченко -  це  Україна. 

                 Слова  Тараса  Григоровича   "У  всякого  своя  доля  і  свій  шлях  широкий ..."  спрямовують  замислитись,  що  залишили  нам  попередні  покоління,  що  залишають ті,  що  живуть  нині,  що  залишимо  ми  по  собі  для  майбутнього?

                   Найголовніше,  це  виховання  майбутнього  покоління, їх  духовного   та  патріотичного  спрямування. І  твори   Великого  Кобзаря  є  гарним  прикладом  і  досвідом  у  навчанні  та вихованні  дітей,  спрямуванням  на отой  широкий  шлях,  що  зветься : любов,  мудрість,  доброта, щирість,  волелюбність.  Його  образ ,  світ  думок  і почувань,  прагнень  та  ідеалів  постає  насамперед  з  того,  що  він написав,  чим  збагатив  духовну  скарбницю  людства.

                                                                                          

 

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples

  • Copyright MyCorp © 2019
    Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz